.Express2 предлагает не компанию, а системный бизнес , состоящий из нескольких
компаний. Система, создающая множественные ИСТОЧНИКИ ДОХОДА!
Каждый может присоединится к этому замечательному проекту всего за 25$
Разовой проплаты. http://www.express2lgn.com/?spon=markiza регистрация
http://www.express2lgn.com/land.php?id=5&spon=markiza Обязательно скачайте презентацию и послушайте : http://narod.ru/disk/17783675000/2010-02-09%2018.11%20Webinar%20Now.wmv.html

Хлопці та дівчата, час діяти. Міністром освіти став відомий російський шовініст та українофоб - Діма Табачник.

Що я пропоную робити? Мої кроки хоч і маленькі, однак конкретні. Кожен може долучитися та запропонувати щось своє. Отже:

1. У статусі (під ім'ям напишіть: "Табачника геть!") - це побачать всі ваші друзі та відвідувачі ваших сторінок.

2. Починаючи з понеділка у себе в школі, виші, перед початком пари у кожній аудиторії пишіть на дошці: "Табачника - геть!".

3. Зробіть саморобний плакат "Табачника геть!" на ватмані (А1) та приліпіть скотчем над дверима вашого навчального закладу.

4. Передайте цю інформацію далі.

P.S. Запевняю, що тим часом ряд столичних громадських організацій готує серйозні масові протести, судові позови. І наші перші кроки стануть лише передмовою до великої акції громадянської непокори.

Дякую за весняний ранок... Він - надзвичайний!..
Світла Вам!...

Спускалися з неба легенькі сніжинки,
Лежав на землі білий сніг, наче пух,
І в кронах гіллячки, немов павутинки,
Ловили у сіті свої білих мух .
Люблю я гладінь озерець яснооких.,
Люблю я мовчання бундючних птахів
І погляд печальний беріз чорнооких,
Природу у білім убранстві снігів.
Шість місяців довгих до зустрічі з літом
Прожити не просто, але можем ми
Зігріти домашнім м’яким теплим світлом
Жорстокий морозяний подих зими.

Героям слава!!!!!

Героям слава!

Героям слава!

Знову місяць блукає зоряним небом,
знову чую крізь сон тихі кроки твої.
Я не знаю тебе, я не знаю про тебе.
І для чого приходиш з далеких тих днів?
Так багато у тебе хотів запитати,
та напевно не вистачить слів.
Скільки повзати ще нам, а не літати?
І для чого приходиш з далеких тих днів?
Ти мені пробач – я колись народився в своїй країні
Ти мені пробач – я живу ніби вдома, але як емігрант
Ти мені пробач – за забуті пісні і сльозу на калині
Ти мені пробач – незнайомий мій брат
Ніби все у нас є, більше навіть не треба
синє небо і жовте колосся ланів,
а насправді ми просто тікаєм від себе
ти про це нагадав нам з далеких тих днів
Стогнали гори, ридали ікони
Спадали зорі комусь на погони
Червоне поле, червоне небо
Такого не треба! Більше не треба!
І на віки віків...
Повсякчас і нині...
Будуть дивитись на нас твої очі сині...
Березові хрести і земля у руїні...
І останні слова: „Слава Україні!”

Навшпиньки, мов дитя, приходить ранок,
Потроху світла додає в вікні,
І як би вчора не було погано,
Новий день щось нове несе мені.
В ту мить, коли свідомість переводить
Їз царства снів в реальнеє життя,
Я усміхаюсь радісно свободі,
Бо кращого немає відчуття,
Нема добробуту і капіталів,
І заздрощів не мучать голоси.
Зате є тиха радість - жити далі
У світі мрій, поезій і краси.

Повідомлення заблоковано адміністрацією, швидше за все воно містить спам або інформацію, яка може зашкодити Вашому комп'ютеру. Така була реакція на мою подяку за Ваше посилання